Ця розмова з Григорієм Нудьгою, яка відбулася понад двадцять років тому, не просто запам’яталася. Вона, як кажуть, в’їлася в пам’ять, запала глибоко в душу, пустила коріння і досі не дає спокою таким простим і водночас найскладнішим запитанням – чому? Інколи мені здається, що відповідь лежить на поверхні, інколи вона вислизає буквально з-під пальців, і я …
